Науково-практична конференція «Кременецька «Просвіта» в національно-культурному житті українського народу» очима львів’янина.

Перші спроби розгорнути просвітянський рух на Кременеччині
були зроблені Січовими Стрільцями ще в роки Першої світової війни.
Влітку 1918 року, за часів гетьманату, відновлено
діяльність «Просвіти» в Кременця.
Яків Лавриченко, Велика Волинь між двома війнами.

23 жовтня цього року мені довелося побувати на конференції, присвяченій 100-річчю створення товариства «Просвіта» у Кременецькому районі на Тернопільщині. Відразу кинувся в очі піднесений та урочистий настрій, з яким учасники заходу прийшли на своє свято. В читальній залі бібліотеки Кременецької педагогічної академії на момент відкриття конференції не залишилося жодного вільного місця. Особливо приємно вразила велика кількість молоді, студентів, тим самим засвідчуючи той факт, що активісти Кременецької «Просвіти», очолювані Л.А.Следзінською, знаходяться на вірному шляху і буде кому надійно передати благородну справу підвищення культурного та освітнього рівня наших громадян. Взагалі, Кременецькій «Просвіті» пощастило мати таку очільницю. Надзвичайно ерудована, розумна, з високим рівнем внутрішньої культури та моральних принципів, Лілія Адамівна своєю активністю та патріотизмом нікого не може залишити байдужим. Спостерігаючи, як п.Лілія відкрила конференцію (яка, звичайно ж, розпочалася з виконання всіма присутніми нашого національного Гімну), як вона вела її , як тепло представляла кожного виступаючого, я спіймав себе на думці, що якби такі люди стояли біля керма нашої держави, ми б уже давно забули про ті труднощі, які зараз переживає країна. Про активність та у доброму сенсі неспокій Лілії Следзінської говорили у своїх виступах і голова Кременецької районної адміністрації Володимир Козубський та голова міста Олексій Ковальчук.

Дуже змістовним та щирим видався виступ народного депутата України Тараса Юрика, якого Лілія Адамівна першим запросила до слова і який, здійснивши екскурс в історію створення «Просвіти» на теренах Тернопілля, підкреслив, що і в сучасних умовах діяльність активістів товариства залишається не менш актуальною.

Від педагогічного колективу Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії імені Тараса Шевченка просвітян Кременеччини щиро привітала доктор педагогічних наук, професор Валентина Бенера.

Глибоке враження на мене справила доповідь доктора історичних наук, професора Ірини Скакальської, котра детально проаналізувала перші кроки роботи просвітян Кременеччини та зупинилася на тих, хто очолював її осередок у 20-30-х роках минулого століття.

Олександр Соловей, кандидат історичних наук, доцент КОГПА детально розповів про роботу бібліотек та читалень Кременецького повіту в 20-30-х роках 20 століття.

Всім присутнім запам’ятався і виступ директора Кременецького медичного училища ім.Арсена Річинського, кандидата медичних наук Петра Мазура, котрий з властивим йому почуттям гумору поділився особистим досвідом на ниві просвітництва та відзначив всю важливість просвітницької роботи на сучасному етапі.

Голова Тернопільського обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Святослав Абрам`юк проаналізував діяльність просвітян Кременеччини, детально зупинився на завданнях, що у майбутньому ставить «Просвіта» перед своїми активістами. Долучилася до виступів і молодь. Студентка 2 курсу педагогічної академії Ганна Ткачук підготувала доповідь, у якій з історичною послідовністю виклала основні віхи розвитку та діяльності товариства «Просвіта» не тільки на теренах Кременеччини та Тернопілля , а й усієї України, адже не забуваймо, що цього року Всеукраїнська «Просвіта» відзначає вже 150 років з дня свого створення.

Цілий шквал оплесків випав на долю вокального тріо «Мальви»(село Великі Бережці), які під керівництвом Світлани Красевичта за музичного супроводу Ігоря Бендасюка поділилися своїм творчим доробком, виконавши прекрасні пісні на слова просвітянина Михайла Росоловського, музика Галини Гамери, яка, вітаючи просвітян району, розповіла про співпрацю осередків «Просвіти» Кременеччини.

Натхненним, сповненим юного ентузіазму та піднесення був і виступ бандуристки Алли Любої з села Кімната.
Особливо тепло присутні вітали представниць жіночого вокального ансамблю «Гаївчанка», котрі на чолі із своїм художнім керівником Г.Бочелюком виконали низку українських пісень, що так і брали за душу. Я достеменно бачив, як у багатьох присутніх в очах тремтіли сльози. Зал довго не відпускав дівчат, насолоджуючись їх творчістю. І все це здійснювалося, дякуючи надзвичайно енергійній і до глибини душі відданній своїй праці Марії Тимовській – голові просвітянського осередку в селі Кімната. Хоча, задля справедливості, потрібно сказати, що й кожен виступ учасників конференції завершувався щирими аплодисментами. В повітрі витав дух патріотичності, якогось домашнього затишку, розуміння того, яку важливу для всього нашого суспільства справу проводять активісти «Просвіти» Кременеччини. Жоден із запрошених не почувався тут зайвим і , сподіваюся, після закінчення конференції кожен відчув, що цей день було прожито не даремно.

На жаль, час невблаганний, і його, як це часто буває, не вистачило, аби саме в день проведення ювілейної конференції Кременецької «Просвіти» до слова встигли долучитись багато гідних і патріотично налаштованих людей, які попри свою зайнятість у вирішенні щоденних проблем, завжди пам’ятають, що вони, насамперед, українці та просвітяни.

Тому недільне, датоване 28 жовтня цього року продовження конференції, що відбулося у приміщенні самої Кременецької «Просвіти», пройшло у ще більш невимушеній домашній атмосфері. Я вжив слово конференція, але, насправді, це було дійство, яке об’єднало десятки людей з усіх куточків Кременеччини. Весь офіціоз, виступи достойних політиків та представників сучасної влади якось мимоволі відійшли на 2-ий план, коли очільниця Районного об’єднання «Просвіти» Лілія Следзінська представила присутнім Івана Дмитровича (позивний «Гуцул») – колишнього воїна-афганця, а тепер командира підрозділу морської піхоти, що чинить опір російській окупації на Сході України. І пан Іван на цій неоголошеній війні уже 5-й рік – практично від її початку. Пройшов через усі найбільш «гарячі точки»на східному рубежі країни. Був поранений, двічі контужений, але пам’ять про те, що його батько постраждав в часи «совєтщини» за свої патріотичні переконання, а дід взагалі був розстріляний енкаведистами, не дає йому морального права і дотепер скласти зброю. Його девіз : «Поки «Гуцул» на війні – руки в москаля короткі!» і те, з яким запалом він його промовляв, заставляє повірити, що перемога однозначно буде за нами!!!

Свідомо порушуючи хронологію виступів присутніх на цьому святі національного духу, хочу відзначити музичну паузу у виконанні рідної сестри Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса – Наталії. Розповівши про те, як Сашко навчав її грати на гітарі, вона заспівала його улюблену пісню «Хто ти є, Україно моя?», потім ще кілька тужливих повстанських пісень, а вже на завершення дійства передала оптимізм і віру в майбутнє України виконанням «Червоної калини»..

Поетичне слово, з яким виступила учениця 10 класу Кімнатецької ЗОШ Марійка Кудасюк – юна поетеса, талановита дівчинка, відмінниця навчання, неодноразова переможниця всеукраїнських шкільних олімпіад. Слухаючи її слова, ніяк не вірилося, що їх автором є 15-річна дівчинка. Настільки глибокою, змістовною, багатою була її мова. Завершивши декламуванням свого власного вірша «Усе це,Україно, для тебе», вона викликала справжній фурор серед присутніх. Ні, Україна ніколи не вмре, не загине, маючи такий потенціал, інтелектуальний ресурс і таких юних патріотів!

Із вітальним словом виступила вчителька Старотаразької ЗОШ Ольга Левандовська, просвітянка із 20-річним стажем. Вона згадала перших очільників Кременецької «Просвіти» і, зокрема, відзначила ту активну діяльність, що проводить вже майже півстоліття, як керівник літературної студії «Ломикамінь», Лілія Следзінська.

Просвітянин Мирослав Ярий, здійснивши історичний екскурс у 19 століття, зупинився на тих соціальних, історичних, економічних моментах, що передували виникненню «Просвіти», і на тих труднощах, з якими зіштовхнулися перші просвітяни, створюючи своє товариство ще 8 грудня 1868 року у Львові. Але Львову, як і всій Галичині, що входила на той час до складу Австро-Угорської імперії, вдалося втримати і розвинути культурно-освітянські тенденції. Мало того, вплив діяльності «Просвіти» розповсюдився і на інші сфери. Були створені страхова компанія «Дністер», ряд банків. «Центроспілка», кілька друкарень і значна частина прибутків від їх діяльності ціле направлено йшла на втілення просвітянських планів. Але все це змінилося з початком 1-ї світової війни, а особливо з приходом червоної армії на наші терени. Тоді буквально за кілька днів не тільки сама справа, діяльність «Просвіти», але і її архіви були безжально знищені.

З великим натхненням був сприйнятий виступ голови Куликівського осередку «Просвіти» Оксани Бегар, котра повідомила про діяльність товариства з перших днів заснування і до нинішнього часу. Просвітяни створили народний хор, ставили театральні вистави, всіляко намагалися розповсюдити ідею національного відродження серед мешканців села. З непідробною гордістю п.Оксана розповіла, як її односельці з ініціативи просвітян сприяли тому, що куликівці одні з перших у Почаївському регіоні перейшли до УПЦ КП. І нову місцеву церкву освятив Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Не могла п.Оксана оминути і постать нашого Героя – Сашка Капіноса. Уродженець сусіднього села Дунаїв, він до Куликова прикипів всією душею. Часто організовував вечорниці, був ініціатором проведення молодіжних фестивалів, віртуозно грав на бандурі, гітарі.

Є герої сьогодення, а є й такі, хто, ніколи не бравши зброї до рук, силою свого слова заставляли співгромадян, співвітчизників нагадати про те, що вони Українці. Їх було дуже багато, але ми чомусь згадуємо про них тільки у дні ювілейних дат – Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, В.Стус, В.Симоненко, В.Чорновіл…- список можна продовжувати до безкінечності, але саме зараз давайте зупинимось на імені Уласа Самчука. Отож його творчості, його доробку до літературної спадщини українського письменства присвятила свою промову п. Віра Трачук, викладач Кременецького ліцею ім.Уласа Самчука. Вона детально зупинилася на віхових датах життя та діяльності письменника, відзначивши, що членом товариства «Просвіта» він став у 18-річному віці (у 1923 р.), коли навчався у Кременецькій гімназії, а 1927 р. дезертирувавши з польського війська, опинився в Німеччині. Повернувся з еміграції у 1941 році, але, як виявилося, тимчасово, бо відновлення радянського режиму змусило його виїхати до Канади. Тут, на Батьківщині, його твори були під суворою забороною.

Надзвичайно змістовною виявилася і доповідь викладача Кременецької академії Юлії Янчук, що стосувалася участі просвітян у суспільному житті району. Володіючи великою бібліотекою, здійснюючи видавничу діяльність, підтримуючи мистецьке життя Кременеччини, «Просвіта»популяризує кращі роботи талановитих художників та письменників. А постійна участь у міжнародних наукових конференціях додає їй ваги серед інших громадських організацій країни. Запам’ятались сказані п.Юлією слова про те, що «Просвіта» – це громадська організація, яка повертає Україні забуті імена»…
Із щирим вітанням звернулася до просвітян і представниця польського товариства Кременеччини п. Ядвіга Гуславська. Торкнувшись творчості видатного польського поета Юліуша Словацького, уродженця Кременця, вона підкреслила, що історії українського та польського народів вже віками тісно переплетені, розповіла про реконструкцію кременецького цвинтаря, яку в короткий термін здійснили 17 небайдужих ентузіастів.

Дуже зворушливим було представлення «лісовичків». Лілія Адамівна розповіла, як вдалося втілити в життя ідею створення дитячого табору «Лісової школи на Вірлі». Вже 4-ий рік поспіль цей просвітянський проект успішно діє. За тих кілька днів перебування у «Лісовій школі» діти навчаються орієнтуватися в лісі, вивчають голоси птахів, співають українські народні пісні, відвідують Храм Юрія Переможця, вчаться ліпити глиняні іграшки, знайомляться з основами Петриківського розпису. Ця надзвичайно корисна ініціатива п.Следзінської знаходить позитивний відгомін в душах юних кременчан. Виступаючи із заключним словом, Лілія Адамівна поділилася роботою над створенням «Літопису діяльності Кременецької «Просвіти» у світлинах». Зазначивши, що створено вже більше 30 альбомів.

На завершення хочу ще раз підкреслити ту атмосферу домашнього затишку, той дух українства, що панує у приміщенні «Просвіти». Велика бібліотека, значний архівний матеріал, безліч світлин та портретів видатних діячів української культури, вишиті рушники налаштовують відвідувачів на ноту національного піднесення. Із щирим захопленням усі присутні розглядали хоругву, автором якої є кременчанин Богдан Павликевич, а виконавцем Лариса Посух. Виконана у поєднанні українських національних державних кольорів з барвами прапора УПА, із зображенням старовинного герба м.Кременця, вона має вишиті слова: «Світлом науки і знання нас, дітей, просвіти».
Безмежно радію, що у навколишніх селах Кременеччини організовані просвітянські осередки і працюють вони дуже активно. Про це на конференції доповідали Наталя Омелянська-Микуляк (село Кімната), Галина Сікліцька (село Великі Бережці), Валентина Процик (село Білокриниця), Оксана Бегар (село Куликів), Василь Хоміцький (село Лосятин).

Хочеться побажати, щоб і надалі просвітяни Районного об’єднання працювали так натхненно і самовіддано на ниві відродження національного духу народу України.

Ігор Антонюк
Кременець-Львів
24.10.2018р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *