України незрадливий син

У клубі села Острів Тернопільського району Тернопільської області недщоавно був проведений вечір пам’яті поета-патріота, шестидесятника, просвітянина Василя Ярмуша, який все своє свідоме, хоча і коротке, життя боровся проти русифікації, вів просвітницьку роботу по пропаганді багатства і краси української мови, слова, пісні. Головним кредом його життя була любов до України:

Стаю перед тобою на коліна,

Моя свята, прекрасна Україно…

Тобою лиш живу,

Тобою день стрічаю,

Тобою мучуся, за тебе і згоряю…

Але люблю… і я не заміняю

Ані на що тебе, коханий краю,

Бо я твій син,

Твій незрадливий син

Навіки!

(«Дума про Україну»)

Висока національна свідомість передалася Василеві генетично від попередніх поколінь, від родичів. Його батько й мати шанували українську культуру, традиції, звичаї. Батьків рідний брат Михайло Ярмуш був у Січових Стрільцях, воював за Україну у 1918–1921 роках. Мамин тато, Василів дідусь, Юрій Ванькевич і мамині брати Володимир та Іван були членами ОУН, воїнами УПА й загинули в боях із московсько-більшовицькими окупантами. Батька Василя, Ілька Ярмуша, за те, що не хотів вступати в колгосп у 1950 році, більшовики заарештували, побоями і голодуванням в тюрмі відібрали здоров’я, і він передчасно помер.

Так що Василь ніяк не міг вступити у припирення із радянською владою. Він, як і Василь Симоненко, Василь Стус розумів і відображав у своїх творах жорстокість і зло тоталітарної системи, показував, що причиною всіх бід і страждань українського народу є панування чужинців на нашій землі:

Посходилися сусіди,

Посідали ген на лави,

І поюють по кавалку

Материнську добру славу.

Ми для них і нерозумні,

І не можем, і не вмієм,

Не так дихаєм і плачем,

Не так косим, не так сієм…

(«Монолог Микити із поеми «Чорний ліс»»)

Василь Ярмуш в далекі роки ХХ ст. відкрито закликав українців до боротьби за волю:

Я скажу їм: — Встаньте, браття,

І виходьте на подвір’я.

Подивіться, сонце сходить.

Гей, розправте дужі плечі.

Грай, музико, похідної,

Хай у сні тривог щоденних

Заклекоче пісня бою.

(«Дума про життя»)

Так як Тарас Шевченко кликав народ до сокири, так Василь Ярмуш кликав український народ до ножа, до збройної боротьби за волю:

Тут кожне слово, кожен крок

Могуттю б’є у вільні груди…

Святи, Тарас, ножі для люду,

Як вождь його і як пророк!

(«У вінок Кобзареві»)

Василь проводив велику громадську роботу по пропаганді української пісні, слова. Він створив при районній газеті товариство «Розмай», яке готувало молодих поетів, прозаїків, композиторів. У клубі села Острів під його керівництвом діяли гуртки художньої самодіяльності, які часто давали концерти у містах і селах Тернопільщини.

Пильне око КДБ не спало. За поезію такого змісту і громадську активність Василя переслідували, арештовували, робили в хаті обшуки, забирали десятки рукописів, не давали роботи, хоча він закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, був прекрасним журналістом.

Не дивлячись на всі труднощі життя, ускладнені важкою хворобою, Василь боровся і не зламався, не спокусився на просби та обіцянки тодішньої влади, яка обіцяла йому хорошу роботу, заможне та матеріально забезпечене життя, щоб він тільки написав вірші, які б прославляли радянську владу і її вождів. Але він цього не зробив, не зрадив своїх родичів і всіх героїв, які віддали життя за Україну, не зрадив Україну.

Складнощі життя, важка хвороба, переслідування, матеріальні нестатки привели до того, що дуже рано у 36-річному віці Василь Ярмуш покинув білий світ 22 вересня 1976 року.

Не дивлячись на коротке життя В. Ярмуш створив високопатріотичну і високохудожню поезію, написав прозові твори, частина яких розміщені у збірках «Казка про тебе» (1972 р.), «Граніт і полум’я» (1977 р.), «Зійшла в полях озимина» (1994 р.), «Над Серетом» (1998 р.).

Вечір підготували і проводили просвітяни Тернопільського району, Тернопільського педінституту, працівники культури, рідні та друзі поета.

На вечорі була проведена презентація книжки «Василь Ярмуш у споминах», упорядкована доктором мистецтвознавства, професором Тернопільського педінституту, активним просвітянином, жителем села Настасів Тернопільського району Олегом Смоляком, який особисто знав В. Ярмуша, співпрацював з ним у товаристві «Розмай». О. Смоляк поділився спогадами із присутніми на вечорі про співпрацю з В. Ярмушем, наголосив, що В. Ярмуш був надзвичайно талановитим поетом і справжнім патріотом України. Також він прочитав вірші Василя «Хиталась ніч», «Кажуть люди, що я не пара», «Спогад», «Радість».

У своїх спогадах рідна сестра В. Ярмуша Ярослава розповіла про дитячі та юнацькі роки Василя, його життєві труднощі і незламний український дух. Із спогадами «В. Ярмуш знайшов своє покликання у слові» виступила його двоюрідна сестра Галина Нечай-Харчук. Племінниця В. Ярмуша Оксана Кернична виступила із спогадами «Передчасно обірвана струна».

Просвітянка Марія Смоляк прочитала вірші В. Ярмуша «Знов небо фіалковосинє» і Арсена Вікрути «Пам’яті Василя Ярмуша».

Голова Тернопільської РО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка, історик, краєзнавець, публіцист Казимир Ярема розповів, що особисто знав В. Ярмуша, високо цінить національну свідомість поета, високопатріотичну спрямованість його творчості, а також він повідомив, що просвітяни села Острів під його керівництвом домоглися ще у 1990 році перейменування вулиці Леніна на вулицю В. Ярмуша в с. Острів, а у 2000 році обладнали кімнату-музей В. Ярмуша у місцевій школі і видали книжку К. Яреми про В. Ярмуша «Життя, мов спалах зорі» та упорядковані К. Яремою книжки творів В. Ярмуша «Україна моя барвінкова» та «Мелодії, освячені любов’ю», які були перевидані з доповненням у 2015 р.

Редактор газети «Божий сіяч» Тернопільсько-Зборівської ієпархії УГКЦ, отець Олесь Глубіш у виступі «Ярмушевий «Розмай»» відкрив мені красу поетичного слова, розповів про захоплюючі та радісні часи творчої співпраці з В. Ярмушем у товаристві «Розмай» у 1970-ті роки, згадав побратимів по товариству.

Із Божим словом в честь пам’яті поета до присутніх на вечорі звернувся отець Василь.

Належну шану і добре слово про Василя Ярмуша у своїх виступах промовили голова Тернопільської районної ради Андрій Галайко і голова Острівської сільської ради Богдан Піщатін, які посприяли виділенню коштів на видавництво «Василь Ярмуш у споминах».

У виконанні юних просвітян ансамблю хлопчиків Острівської ЗОШ І–ІІІ ст. під керівництвом вчительки Наталі Кошильовської на вечорі прозвучали пісні на слова В. Ярмуша «Острів’яночка», «Незабудки». А на закінчення вечора ансамбль хлопчиків разом із народним хором села Острів (художній керівник Степан Джуровський) виконали пісню про Острів на слова В. Ярмуша, а музика Юрія Брикайла, яку підхопили усі присутні в залі.

Пам’ять про поета-патріота, його творчість будуть жити вічно, поки буде народ український, поки буде Україна.

Слава Україні! Героям слава!

Казимир Ярема — голова Тернопільської РО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *