Топ-10 найромантичніших назв Тернопільщини

  1. Рай – хто з людей після земного життя не хоче потрапити у рай. А у нас на Тернопільщині є свій Рай – це село на Бережанщині. Власник земель Бережанського господарського ключа Адам Сенявський в середині 17 ст. оглянув вищезазначену місцевість, яка вразила його своєю красою і величчю природних ареалів. Це захоплююче враження підтримала й дружина Адама – Єва. А при співставленні їх імен (Адам і Єва) й навколишньої природної естетики краю, в думках дружини з’явилася лише одна думка, як цю безумовно райську місцевість назвати – «Рай». Село Колиндяни на Чортківщині через красивий замок-палац, ландшафтний парк, оранжерею називалося Райгород, згодом частина Колиндян. До речі, поблизу с. Вербів Підгаєцького району був свій маленький Райок – так через мальовничість називався хутір у якому у 1949 р. було 16 дворів.

  2. У Збаразькому районі є село закоханих – Коханівка. Цей населений пункт багатий на прадавні любовні історії та природну красу краєвидів. І як тут при таких краєвидах не можна освідчитися у коханні? А на околиці с. Вікно на Гусятинщині є товтрова гора Любовня. Як писав Тарас Шевченка у «Тополі»: «Кохайтеся ж, любітеся, як серденько знає...», або як застерігав у «Катерині»: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями…».

  3. Українці завжди прагнули жити у мирі з усіма народами, питання миру особливе актуальне й сьогодні, коли триває неоголошена війна на сході України. У Бучацькому районі є село Жизномир – назва якого пов’язана з такою леґендою. У другій половині 17 ст. тривала війна з турками. Вони наступали з-за гори, яку місцеві жителі назвали Крукова. Жителі населеного пункту героїчно оборонялись і відбили напад ворогів. Перемога їм далася нелегко, багато людей полягло в цій нелегкій битві. Після бою зібралися жителі на площі, вийшов уперед старий та розумний чоловік і сказав: «Ми відбили сильного ворога тому, що трималися дружно і діяли згуртовано. Але не бажаємо більше боїв, а хочемо жити в мирі й спокійно працювати. Хай же запанують у нашому краї жизнь та мир, і хай наше село віднині так і зветься. У Підгаєцькому районі районі є село Мирне (колишня назва Теляче), а в Тернопільському – Миролюбівка (до 1964 р. – Чортория).

  4. Солов’ї – хутір приєднаний до с. Кривчики Збаразького району. Солов’ї одні з птахів-символів України. Співці добра і кохання, символи весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту. Навіть люди рівняються на них, тому й кажуть про талановитого співака: «Співає, як соловейко!» Як не згадати Олександра Олеся і його «Чари ночі»: Сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди: «Цілуй, цілуй, цілуй її, – знов молодість не буде!…» чи цю пісню у виконанні Ніни Матвієнко. Правда, нині соловейкам на хуторі вже майже немає кому співати, бо залишилося три будинки.

  5. Під спів солов’їв і краще було колихати («люляти») немовлят, вони швидше засинали і бачили, мабуть, кольорові, казкові сни. Поблизу с. Великий Ходачків Козівського району є хутір Колисандрівка, у Лановецькому районі – с. Люлинці… А кольорові сни завжди приходять із Бучаччини з с. Сновидів. Як не згадати народну колискову: «Ой ходить сон біля вікон, А дрімота біля плота. Питається сон дрімоти: Де ми будем ночувати? А-а, люлі, люлі, люлі, люлі. Де хатинка тепленькая, де дитинка маленькая, там ми будем ночувати, мале дитя колисати…».

  6. На вулиці квітне й буяє весна, ну що може бути більш романтичнішим. Є у нашому краї села Веснівка (Козівського), Травневе (Збаразького), Квіткове (Бережанського), Цвітова (Бучацького) районів. Весна завжди надихала художників, поетів, виконавців. Вони присвячували цій порі року найромантичніші картини, вірші, пісні. Як же ж не згадати слова з парубоцької пісні «Ой у вишневому саду»: «…А ти їй дай такий отвіт, яка чудова майська ніч. Весна іде, красу несе, а тій красі радіє все». Залишається нагадати, що за весною перший літній місяць має назву як село у Підгаєцькому районі – Червень.

  7. Красне (село Гусятинського), Красна (Зборівського), Милівці (Чортківського), хутір Миланка поблизу с. Сосище Шумського районів – ну як же ж не згадати такі гарні назви, які пов’язані з мальовничість населених пунктів краю та милими людьми, які тут проживали та й легенди і перекази про села не менш романтичніші.

  8. Скелі та сльози Дівочі. Дівочі (Дівичі) Скелі гора, скелі в Кременецьких горах. Про Дівочі скелі є багато легенд. Одна з них розповідає, що дівчата, щоб не потрапити в полон до татар, зв’язалися косами і кинулися зі скель, котрі на їх честь назвали «Дівочими». Поблизу с. Стигла (Стігла) Монастириського району вниз по течії Дністра є гідрологічна пам’ятка природи – водоспад «Дівочі сльози». Джерела, що б’ють з-під землі, зливаються в струмок на висоті 3,5 м, звідти вода падає у вигляді тисячі краплинок-сльозинок. Легенди і перекази також пов’язують цю назву з татарами. Поблизу теперішнього водоспаду була велика битва між татарами та місцевими оборонцями в якій загинули багато юнаків. Дівчата довго оплакували своїх захисників «аж до останньої сльозинки», згодом на цьому місці й утворився водоспад. Варто зазначити, що на Тернопільщині є багато мальовничих водоспадів і легенди про них не менш романтичні. Взяти хоча б два найбільш відомих відомих: Червоногородський (Джуринський) – один із найбільших та найкрасивіших водоспадів України та Русилівський – найбільший водоспадистий струмок України.

  9. Ви хочете жити як у Швейцарії, у Франції, чи хоча б так як у Чехії, Угорщині, Польщі? Тоді вам потрібно побувати на хуторах Швейцарія, який увійшов до складу с. Підруда Теребовлянського, або у Французівці у складі с. Саджівка Монастириського, чи у Варшавках у складі смт Вишнівець, чи поблизу с. Бірки Шумського, у селах Чехів Монастириського, Угорськ Шумського чи Угринів Підгаєцького районів. І навряд чи хто захоче, хіба найромантичніше – на Сахалін (хутір поблизу с. Ридомиль Кременецького), Курили (хутір поблизу Скала-Подільської) чи Кавказ (хутір поблизу с. Долина Чортківського) районів.

  10. Близнюки і Мачуха. Близнюки (Близнята) – дві товтрові гори – останці на околиці м.Скалат Підволочиського рану. На схід від них гора Мачуха. Назва Близнюки через їхню подібність (наче зліплені докупи). За легендою хлопчики-сироти втікали від мачухи-убивці, відьми (як каже народна мудрість: «Головонько наша бідна, що в нас матінка не рідна!»). Вона перетворила їх у гори серед поля, але Господь покарав і її («Сирітська сльоза не капає дарма»), вона також перетворилася на гору.

У нас на Тернопільщині надзвичайно багато романтичних назв, це і Свята гора, і Божа гора, і Орлине гніздо , Кривда, Велике сідло і т. д., я вже не кажу про сотні романтичних легенд нашого краю про любов, кохання, вірність, зраду і віру в Господа.

Підготував

Віктор Карпович

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *